Коли людина засинає,
Душа від тіла спочиває,
Летить в нічний, безмежний край,
У надземнИй, небесний рай…
Тож як проснешся рано вранці,
У надолуженім світанці,
Відкривши очі – постривай –
Раптово з ліжка не вставай…
Душі потрібна лише мить,
Вона зі сну твого летить…
Згадай, наснилось що вві сні,
Те буде віщим сном тобі.
Колись і я, у вирій ночі,
Лише закривши карі очі,
Разом з Душею - відлечу –
Залишусь в небі – до схочу…