В однім лиш подиху
твоїм леліє пристарсть.
Повірять очі пострілам
чи в логіку, чи в більшість,
та серце здавить всеодно капкан.
Чи варто шанси твої оцінити?
Я не хотів зректись бажання.
І в небо марно голосити
в надії, в розпачі, немов востаннє
пригубиш солоду златую чашу.
Послухай лиш як ти співаєш -
В мене серденько калиніє.
Клекоче, в ніжності згорає,
і трохи, капельку олії -
спалахне зірка наднова.
Колись можливо ти летіла
у небі ластівкою ввись.
У сонця теплоти молила
для колосків пшениці ти колись,
і досі пісня та лунає.
І голос сточений у вереск
проб'ється ехом за горизонт
під час кохання у готелі,
де самотній номер лиш на двох
чекає хтиві і доступні ночі.
І я волію, прагну поселити
назавжди в серці погляд твій,
По-хамськи тіло захопити,
кігтями вп'ятись до крові.
Горлань же дзвінко, стогоном залийся.
Ефір кипить, ряснієш золота,
свистить повітря аж вуха закладає.
В обох болить весни жадоба,
обох цікавість таїни гукає,
манить плодами збочених фантазій.
В устах твоїх залилось кармазином
тепло і б'є фонтаном, променить.
Вдиха душею у ніжністі розхристаній
задуху зомлів я втративши на мить
життя і смерті розуміння.
Вростає в подушку розпатране волосся,
бешкетно грається почувши волю.
Тіла блаженству разом піддалися
від запаху інтиму, напившись алкоголю
за межі хочеться, в п'янкі простори.
Заглянув місяць у вікно
з підозрою що хтось не спить.
Зім'ята... З потом білизна...
На ній дві постаті втомлено сопуть.
Готель чекає наступну ніч...