Таке бездонне українське небо…
Свідомість плуталась, а щось згадати треба…
Він думав про берізку край села…
Про стежку ту, що до коханої вела,
Про річечку, що цілу нічку тихо шепотіла,
Немов по вінця щастям їх наповнити хотіла…
Про те вікно, біля якого матінка чекала…
Згасали зорі…і його не стало…
Так і не зміг згадати той хлопчина,
За що він воювати йшов на Україну?
03.12.2014г.