В блисках дощового оксамиту,
Що на землю стелять небеса
З тротуарів смуток хоче змити
Загадкова осені сльоза.
Стелиться духмяним ароматом
У густих мереживах трави,
Де ще чути пряний запах м’яти,
Хризантем дивують острови.
Крізь хмарин пухових покривало
Сонечко пронизує стрічки,
Щоб природи золото заграло
Гомінкою хвилею ріки.
Заховала мрію кольорову
Осінь в неприборкані вітри,
У вуаль туманності ранкову,
В шелест листопадної жури.
Сухоцвітом тішаться жовтневим
Опустілі парки і сади…
Оживають спогадом рожевим
Дивовижні осені сліди.