Золотавої осені
Сон-жура дощова
Написала непрошені
Вірша-туги слова.
І свіча напівтінями
У борознах шпарин
Розбудила розміряний
Пульс холодних судин.
Спогад-полум’я осені
Догорить на зорі,
Ляже пасмами просіді
На дерев янтарі.