***
Не спиться в обіймах ночі,
Бо серце під дулом смерті.
Сльозяться від диму очі
І зовсім не страшно вмерти.
Летять з барикад коктейлі
На зустріч продажній кулі –
Розкручують каруселі
В набридлі часи минулі.
З людськими слізьми відрази
Лягають на сніг багряний
Тирана страшні накази
Скривавленими серцями.
І стогне земля від болю
Важким материнським плачем
За тих, хто народу волю
Несе у серцях гарячих.
За тих, хто життя ціною
Поміж каміння бите
Під барикад стіною
Майбутнього сіє квіти.