Ми зовсім незнайомі. І кілометри та війна.
Твоє волосся і по-дитячому яскраві очі...
Я може мрійник, може в тому вся біда,
А може в тому, що чарівні літом ночі.
Твоя душа, що ллється через диво-погляд,
Яскравіша за все, що мене зараз поглина.
Вона інакше, не така, як мій світогляд,
То може тому, може через це, так накрива.
Я знаю, відстань - штука неважлива,
Коли окриленна ефірна часточка твоя.
І от тому ця міссія для мене неможлива,
Що у кайданах сірості гойдається вона.
Та все мина. Ми з попелу з"явились...
А час - то довжелезніша стара змія.
Аби у дурні всі, малята, не пошились,
Вважаючи, що гра і досі ще трива.