***

Десь на березі річки
Де блукає біда.
Відпочити маленько
Присідає козак.

Він шукає притулку
Від жорстоких нахаб
Що бажають прибутку
І не бачать всіх втрат

Він помів руки кров’ю
Тих кого захищав
Виконав всі прикази
Він в безсилі упав .

Потім вставши тихенько
Він пішов к берегам
Де чекала рідненька
Його любляча ненька

Замість рідної мати
Він знайшов тільки кров
Та багато безвтішних
Знову плачучих вдов

Нахилившись до річки
Він тихенько шептав:
Боже наш! Нас помилуй!
Зупини цих нездар!

Ти проти нас Всевишній
За невірність Тобі
Хай живе Твоє Слово
І дає нам Твій мир

Козак знову піднявся
По дорозі пішов
Бо його рідне місто
Зруйнував Бог знає  хто

Тепер там табори
Для військових принад
І не знає козак
Кому він присягав

Знає тільки козак
Що його рідна мати
Не признала принад
Що вважали за славу

Тільки сором знов мучив бродягу
І ошукавши проблемі розв’язку
Він пізнав  що вбиває без страху
І про те що шукає біди.

Від тепер розв’язавши всім руки
Усміхається з злобою чорт
А козак стоячи на колінах
Просить Бога, щоб Той к нам прийшов.