Забулось щось, а щось згадалось
І снігу майже чистий лист.
Це не надуманість, а даність.
У інших більш великий хист.
Нема змагатись з ними змоги,
Та і бажання теж немає.
У небі поглядом блукаю,
Пишу підряд без остороги,
Звертаюсь подумки до тебе.
Ти, певно, спиш, я також буду,
Але пізніш, ще є потреба
Порахувати власні ребра,
Поглянути туди - в нікуди.
Я тут один, а зорі всюди,
Ти, окрім всього і в мені.
І не надійся, не забуду.
Ні, ні! Багато разів НІ!