Байка

 
Байкарі ми від природи,
Говорити – мастаки.
Не відмовились від моди,
Тикати носа в шпарунки.

Що твориться у сусіда,
На городі лад, чи ні?
На машині, якій їде?
Опорос,  який в свині?

Щоб самому не відстати,
Від сусіда «кулака»,
Став раніше я вставати,
Випити чарчину первака.

В голові враз зашуміло,
По крові пішов первак.
І мені враз закортіло,
Надоїло жити так.

У Європі ж живуть люди!
Їздять, плавають, летять,
Преференції їм всюди,
Що не хочеться й вмирать.

А товарів  в магазинах,
Плати євро: і бери!
Вже мовчу про апельсини,
Там їх, хоч річки пруди!

Ось чому сусід частенько,
Там товарів набере,
І торгує жінка, ненька,
За прилавок й сам стає.

Розжирів, як кіт на салі:
Шия, пузо обвиса.
Всі поїздки його вдалі,
Його бізнес процвіта.

Євро, долари в кишені,
Обручки, персні на руках,
Золоті хрести на шиї,
Плечі, груди в малюнках.

Без «тату» вони не можуть,
Відрізнятись треба ж їм.
Віскі, вина вони смокчуть:
Тут уже замало слів.

І за що їм таке щастя,
Випало у цім житті?
Чим вони для Бога кращі,
Що жирують мов ченці?

Мудрість байкаря у тому,
Що пораду може дать,
Пережити думок втому,
Перестати пліткувать.

Говоріть, хоч до обіду,
Так не зміниться ніщо,
Не завидуйте сусіду,
Зрозуміло це давно.

Балачками рай не створиш,
Треба думати, творить,
Сусіда байкою не змовиш,
Він уміє краще жить.

Не в чарчину заглядайте,
З нею щастя не знайти.
З умом їжте, випивайте,
Долю свою не обійти.

Проблема наша - не в товарі,
Сьогодні їх, хоч, відбавляй.
Весь негаразд  - в самообмані,
Його в думки не допускай!