Те журавли, их крик прощальный трубный…
Сюита тех отлётов так светла…
Натянет дождь осенней арфы струны,
И струн коснётся пальчиком ветла.
Грустна арфистка – рук изгиб ивовый!
До самых плеч окутана в туман.
Мелодию любви сыграй мне снова,
Ту, без которой холодно словам.
Сыграй ты мне осенний плач калины.
Сыграй всё то, что я тебя прошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.
перевод с украинского
Ліна Костенко
"Ті журавлі, і їх прощальні сурми…"
Ті журавлі, і їх прощальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко – рученьки вербові! –
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.