Як гарно буває поети
Говорять про речі буденні.
Немов їх з чужої планети
Занесло у наші терени.
Вони перетворюють світ цей
В слова, що бездонно-глибокі,
Долаючи римами відстань
І з нами говорять крізь роки.
Як легко буває, поети
Говорять про речі важливі.
Читаєш і хочеш завмерти
Вклонившись їх мудрості сивій.
Як лячно буває, поети
Мовчать у книжках на полицях...
Не в силах спинити багнети
Мовчить на Страсному дзвіниця.