Не для того існує душа, щоб кидали її у сміття,
Не для того є почуття, щоб лишали вони життя,
Не для того цвіте весна, щоб змикала їство журба.
Не для темряви світить сонце, не для слабкості ти вроджена!
Ти натхненням богів створена, природой -матінкой запелена,
Чаклункой долею збережена, життям суворим зміцнена.
Ти не для того створена, щоб хтива впевнена рука
З солодким присмаком отрути украла смак твій до життя.
Твою любов к блакиті неба, довіру й віру у буття.
В криштальну зоряную сутність та й просто у звичайну людність.
В таємних закуточках серця нехай твій біль тепер засне,
А поряд чиста та прозора легкість з коханням об руку іде.
Нехай оманлива спокуса, бездушна хіть, порожня гра,
Тобі залишиться довіку, напийся ними доповна.