Реформатори

 
Про реформи знов пліткують,
Обіцяють казна що,
Не працюють, мітингують
І ілюструють заодно.

Депутатів люструвати,
Активісти всі взялись,
І в смітник їх закидати,
Каяттю, щоб піддались.

Бо накоїли такого,
Всі при владі за роки.
Не залишилось нічого,
Як пом’яти їм боки.

Вони жиру накопили,
Сито їли і пили.
Не лякають їх і вила,
Радикали що несли.

Ми мудрішими не стали,
Помилок, хоч відбавляй,
Знову тих повибирали,
Хто обіцяв роками рай.

А ми вуха розпустили,
Звикли слухати брехню,
Їх до влади допустили,
Не життя, а «дежавю»!

Бог за нами назирає,
І дивується завжди,
Чи в нас розуму не має,
Що йдемо все не туди?

«Мойсеї» українські,
У тупик нас завели.
Ми неначе вівці свійські,
Ведемось, мов, барани.

Зло нам душі роз’їдає,
Все завидуємо всім,
І життя нас не навчає,
Довіряємо все їм.

А вони цим скористались,
І панують вже роки.
З булавою не розстались,
Знов жирують залюбки.

За посади все воюють,
Не зупиняться ніяк.
Депутати провокують,
Повелів так Зодіак.

На це дивиться громада,
Знову вибрали не тих,
Булаву забрати треба,
І пихатість всю у них.

Всіх на землю опустити,
Ближче до людських проблем.
Хай попробують так жити,
Буде їм не до богем.

Тільки так здійснять реформи,
Щоб покращити життя,
Буде їм вже не до мови,
Час наступить каяття.

Бог таким допомагає,
Не карає за гріхи,
Розумом, хто вибирає,
Той знаходить і шляхи.