/Вольный перевод стихотворения Леси Украинки
"...Так прожила я цілу довгу зиму"/
... Так прожила я длительную зиму.
Пора другая, вешняя грядёт,
но для меня - едино всё и мимо,
сухим листком мой век плывёт, плывёт...
Как странно всё... Лишь сердце временами
пронзает сожаление, как стон.
Уверовала болью, не словами:
реальна жизнь, не грёзы и не сон.
Заложница. Четыре серых стенки
встают вокруг, они-то - весь мой мир.
Совсем другие улицы оттенки,
раскрашены, шумит-гудит эфир:
повозок треск, трамваев звон по рельсам,
и голоса, и паровозов стук -
большой оркестр.
Но пьеса та, что пьезо* -
лишь тремоло, один дрожащий звук.
И день, и ночь течёт, без остановки
та музыка. Как шумно за окном!
Но мир не виден мне.
За ветхой шторкой -
резьба ворот, кусочек мне знаком,
да тополь - друг из городского сада,
(сквозь ветвь его звезда была видна!) -
край неба синего в окно - отрадой
казался...
Знаю, что пришла весна:
соловушка вдали поёт-щебечет
и шелест новорОжденной листвы;
оделся тополь, скрыл зарю-предтечу;
и будто вовсе не было главы
в природной книге о другом дозоре...
Но, нет. Была зима. Её рукой
все стёкла разукрасились узором,
а за окном кружил снежинок рой.
Вот так я время года различала.
И лишь теперь задумалась о том,
что жизнь и смерть, любовь, весны начало,
чем красен век людской, убог, печален,
- всё это было. Только за окном.
-----
*ПЬЕЗО - 1. связанный с давлением, сжатием; 2. Начальная часть сложных слов, вносящая значения: "относящийся к сжатию, к давлению".
Оригинал:
...Так прожила я цілу довгу зиму.
Зима минула, і весна настала,
Для мене все однакова пора.
Мій час пливе собі так тихо-тихо,
Як по ставку пливе листок сухий.
Чудне життя… якби часами серце
Живим жалем і болем не проймалось,
Не знала б я, чи справді я живу,
Чи тільки мріється мені життя крізь сон.
Стіни чотири тісно оточили
Мене навколо: се ж увесь мій світ.
Там, за вікном, я чую, світ інакший
Шумить-гуде, веде свою розмову.
І туркіт повозів, і людські голоси,
Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту,
Мов тремоло великої оркестри.
І день і ніч гуде ота музика.
Який шумливий світ там за вікном!
Та я його не бачу. Тільки й видко
Мені з вікна шматок різьби на брамі
Та ще тополю із міського саду,
Крізь неї часом зіронька світила.
Ще видко неба стільки, що в вікні.
Тепер я знаю, що весна надворі,
Бо соловейки здалека щебечуть,
Лунає гомін листя молодого,
І крізь тополю вже зорі не видко.
Раніш я знала, що була зима,
Бо миготіли за вікном сніжинки
Та срібні візерунки на шибках.
Оце мені уся пори признака…
І жаль мені, і думаю я з жалю:
Та чи не так, як от тепер весну,
Я бачила кохання, й молодощі,
І все, чим красен людський вік убогий?
Те все було, та тільки за вікном.
25.04.1897
-----------------------------
2 место на конкурсе переводов ТМ "Гуси-Лебеди"
http://www.stihi.ru/2014/11/03/10960