я виборець
я звик до безголосся
бо голос найщирiше вiддаю
та якось дивно-прикро повелося
в отiм невилiковному краю
~
де шал надій згасає попiдтинно
де жевріє зловтіха зпрокволА -
я смiтникiв жахаюсь як дитина
немов який до мене завола
~
наразі тим ошуканий до краю
мов висмикнута з горщика герань
в тім лементі свій голос упізнаю
ще сповнений високих сподівань