Неба непрозора синя тінь.
Світить місяць - в хмарах пекторалі…
У непевнім мареві мигтінь
Ліхтарі цілуються зухвалі…
Темінь ночі душу обійма.
В лабіринтах гІлля світло тчеться…
Вітер підкрадеться крадькома
Холодом, як вічністю, торкнеться…
У вітринах - привиди машин,
Звуки ночі рвуться магістраллю…
Музика посрібнених перлин
На дротах виблискує астрально…
Невідомий темний режисер
Сцену ночі затінЯ поволі…
В царстві напів-тІней та химер
Місяць – зачепився за тополю…
***************************
Месяц в ореоле облаков
Как копейка медная сверкает…
Музыку непознанных миров
Фонари как ноты отражают…
В призрачном мерцании витрин
Чьи-то души светятся белесО…
Окна в обрамлении гардин
Медленно плывущего экспресса…
Месяца клубочек меж ветвей,
Струны задевает перебором…
Темень гасит звёзды всё смелей
Волей неземного дирижёра.
Из-под ног листочек подхватил
Ветер нОчи – странник-одиночка…
Чёрный тополь теменем закрыл
Яркую сверкающую точку…
6.10.14