(вольный перевод с украинского)
...Я пережить сумела холода,
Но времени не чувствую теченье.
Не принесла весенняя вода
В мою судьбу былое оживленье.
Сухим листком тихонечко плыву...
И только если сердце боль пронзает,
Так странно... не во сне, а наяву
Вдруг понимаю, что ещё живая.
Быть может, эта жизнь – всего лишь сон,
Где бесконечно тянутся мгновенья...
Мой мир замкнулся с четырёх сторон.
А за окном – другое измеренье.
Звонки трамваев, человечья речь,
Гудки и скрип колёс на поворотах...
Сливаясь, звуки продолжают течь
В моё сознанье дребезжащей нотой.
И днём, и ночью музыка слышна!
Но я оркестра этого не вижу.
Вмещается весь мир в проём окна
Лишь краешком соседней серой крыши...
Резным узором на столбе ворот...
Кусочком неба в потемневшей раме...
Да иногда мне звёздочка махнёт
Сквозь ветки тополиные лучами.
Я узнавала, что пришла зима,
По серебристым сказочным узорам.
Когда в окне снежинок кутерьма,
Не трудно угадать такую пору.
Теперь я знаю, что пришла весна,
Раз соловьи в саду опять щебечут.
И звёздочка сквозь листья не видна,
Что улыбалась мне в морозный вечер.
Задумавшись, гляжу через стекло.
Там юность и любовь была когда-то...
Как жаль, весна, что время утекло.
И это всё, чем наша жизнь богата?
Что было, то осталось... за окном.
- - -
Текст оригинала:
...Так прожила я цілу довгу зиму.
Зима минула, і весна настала,
Для мене все однакова пора.
Мій час пливе собі так тихо-тихо,
Як по ставку пливе листок сухий.
Чудне життя… якби часами серце
Живим жалем і болем не проймалось,
Не знала б я, чи справді я живу,
Чи тільки мріється мені життя крізь сон.
Стіни чотири тісно оточили
Мене навколо: се ж увесь мій світ.
Там, за вікном, я чую, світ інакший
Шумить-гуде, веде свою розмову.
І туркіт повозів, і людські голоси,
Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту,
Мов тремоло великої оркестри.
І день і ніч гуде ота музика.
Який шумливий світ там за вікном!
Та я його не бачу. Тільки й видко
Мені з вікна шматок різьби на брамі
Та ще тополю із міського саду,
Крізь неї часом зіронька світила.
Ще видко неба стільки, що в вікні.
Тепер я знаю, що весна надворі,
Бо соловейки здалека щебечуть,
Лунає гомін листя молодого,
І крізь тополю вже зорі не видко.
Раніш я знала, що була зима,
Бо миготіли за вікном сніжинки
Та срібні візерунки на шибках.
Оце мені уся пори признака…
І жаль мені, і думаю я з жалю:
Та чи не так, як от тепер весну,
Я бачила кохання, й молодощі,
І все, чим красен людський вік убогий?
Те все було, та тільки за вікном.
(25.04.1897).
- - -
Леся Украинка (Лариса Петровна Косач-Квитка), 13 (25) февраля 1871 - 1 августа 1913 г. – украинская поэтесса, писательница, переводчица, яркая представительница украинского революционного романтизма и критического реализма.
- - -
* Бюро переводов 7 - Леся Украинка. "Так прожила"
http://www.stihi.ru/2014/10/12/9230
ТМ Гуси-Лебеди