Ти бач, я не квітка у твоїх руках,
Що незавдовшки зав'яне.
Я серця вогонь, ім'я на вустах,
Той образ, що знов тебе манить.
Ти бач, не метелик якого спіймав,
І котрий помре вже так скоро.
Я те, що до серця так близько прийняв,
Пекуче за полум'я, глибше за море.
Я та, що без стуку приходе у сни,
Нестерпна, жагуча твоя потреба,
Радість твоя і думи сумні,
Я мітка глибока всередині тебе.