Втрача яскравість осені палітра,
Стає тьмянішим і коротшим день.
Немає віри календарським титрам,
Реальність зовсім інша від наймень.
Ще жовтень, майже все опало листя,
А в небі сірість – антипод голубизни.
Вже журавлиний клин співав «курли»,
Вагітна довгим швартуванням пристань,
До льодоходу, аж до самої весни.
У листопаду в тім ніскілечки вини.
Якщо хто в чомусь винен, то це - ми.