Димчо Дебелянов
ВІДПОЧИНОК
Переклад з болгарської Любові Цай
Розбуди мене в щасну хвилину,
коли радість омріяну ждуть,
і засяє нам царственна днина,
що освітить над прірвою путь;
ти прийди, невимовно бентежна,
дивних пахощів дух розілляй
і про радість та щастя безмежне
ти пісень чарівних заспівай.
Я прокинусь, і синь неозора
ув очах відіб’ється моїх,
і з тобою, о ясная зоре,
я, наповнений мрій голубих —
полечу у небесне підбання,
в золотаву і сонячну даль,
залишивши жалі і страждання
на землі, де жура і печаль.
О, прийди в цю жадану хвилину,
хоч з якої прилинь далини,
тіль ніч не тривож швидкоплинну,
опівнічного сну не жени.
І народиться ранок допоки,
хай би сон мене той огортав —
ходака, що у вирі мороки,
у пустельних краях заблукав.
***
Димчо Дебелянов
ОТДИХ
Ти ела, разбуди ме тогава —
на великата радост в часът,
кога царствений ден ще изгрява
над изгубений в бездните път;
ти ела и болезнено нежно
аромат над душата разлей
и за радост и щастье безбрежно
чародейната песен запей.
Аз от нея пробуден, ще стана
и мощ светла ще бликне у мен,
и със теб, о зора възмечтана,
от лазурни мечти упоен —
ще летя към пределите звездни,
поглед в слънцето златно опрял —
ще летя над долини и бездни,
преизпълнени с мрак и печал.
О, ела ти при мене тогава
и тогава ме сал разбуди,
посред нощ, ах, недей ме смущава
и среднощний ми сън не куди.
И додето се раждат лъчите,
нека сладостен сън осени
мен — изгубений пътник в мъглите
на безплодни пустинни страни.