Осінь прохолодою, хмарами, туманами,
Росами холодними і дрібним дощем.
Сірість листопадова, в жовтні листя падало,
Все уже опало, облетіло все.
Вітер дме холодний, дме безжально, різко,
Виє в димоходах, в проводах гуде,
Гонить хмари низько, і зима вже близько.
Диханням холодним землю замете
І замерзне поле, ліс обледеніє,
Все завмре під мертвим подихом зими.
Снитиметься полю, прийде в ліс у мріях
Тепле життєдайне дихання весни.
Мрії ці зігріють все живе навколо,
Повернуть надію, збережуть життя.
Знов зазеленіють ранньою весною
І ліси похмурі, і сумні поля.
Знову буде осінь, будуть знову зими,
Ще не раз все змовкне, ще не раз завмре,
Але знає кожен, що не вічна осінь,
Слідом за зимою знов весна прийде.
Тож не треба суму, сліз не треба лити,
Вірте, що за горем щастя йде услід.
Нам в надіях жити, ними розтопити
Відчаю лихого і зневіри лід.
1970р.