Все в этой жизни стоит пережить,
И каждый финиш, он по сути – старт.
За прошлым нет нужды тужить,
И наперед увы не загадать.
Спешите веселиться, люди,
Пусть мельница все также мелет дерть.
Я свое сердце принесла на блюде,
От этого одно лекарство – смерть.
Пусть будут все любившие влюбленными,
Пусть будут все простившие прощенными.
И каждый миг пусть будет живописен,
От нас ведь ничего здесь не зависит...
А нужно жить. Нам как-то нужно жить,
Все это опыт, выдержка,закал.
За прошлым нет нужды тужить,
И наперед увы не загадать.
И пусть сценарий сей избит,
Бывает ведь еще трудней.
Ну, а пока нас жизнь щадит –
Не будь рабом и смейся как Рабле!
Спешите веселиться, люди,
Пусть мельница все также мелет дерть.
Я свое сердце принесла на блюде,
От этого одно лекарство – смерть.
Пусть будут все любившие влюбленными,
Пусть будут все простившие прощенными.
А все,что на наши плечи возложено –
Прожить свою жизнь,как положено.
Пісенька з варіаціями
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
Л.Костенко