Автор: Лина Васильевна Костенко
Перевод Инессы Соколовой
***
Ты вновь пришла ко мне с печалью муза.
Я в творчестве, не покладаю рук.
Плывет над миром осень, как медуза,
бросая листья мокрые вокруг.
Пришла раздетой, в легких босоножках,
а плащ едва держался на плече.
Ступала в ночь по мокрым сплошь дорожкам,
такая одинёхонька совсем!
Была ли во Вселенной или Спарте?
Каким векам светила там во мгле?
И по какой же неизвестной карте
находишь ты поэтов на земле?
Судьбу ты им диктуешь, а не вирши.
Святое, как всегда, твоё чело.
Поэты есть и краше, лучше, выше.
Благодарю за выбор и тепло.
--
Оригинал (на украинском)
***
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
Фото: Лина Костенко