Замріяно, до слини на губі -
Вдивляється сусіда з-за кордону:
Вже уявляє знічев'я собі,
Як зробить з молодички примадону.
Любесеньке таке життя-буття:
У прийми – він, у наймички – красуня.
Він принесе їй «світле майбуття»,
Бо як же там без нього - дім та клуня?
Вона йому – хазяйство та город,
І серце, а до серця – можна руки.
Бо молодички – це такий народ:
Як не доглянеш – то злетяться круки.
А він іще нівроку доглядач –
І ласий, як боярин – до престолу.
Йому б – усе, та ще й задарма, бач:
Прийшов, побачив – і мерщій... до столу.
- Горілка, огірочки - пий та їж,
Люби, як душу - і тряси, як грушу.
Завбачливий: до сала – власний ніж...
А жіночка:
- Розчарувати мушу.
Горілочка та сало нині - зась.
Люби собі - та не чіпай руками.
Де ходить Щука - не дріма Карась.
Занадто перцю в банці з огірками.))