Димчо Дебелянов
Переклад з болгарської Любові Цай
Ночей похмурих тьму на світло дня зверну я,
отрути долучу до крові я своєї,
із слізьми на очах в розпусту попрямую,
забути щоб думки усі про неї.
Жорстоко обсмію свої крилаті мрії,
під ваготою дум у чорний сон полину,
я буду пити спрагло й співати про надії,
що втрачені навік, ще — про журбу неспинну.
В вертепи падав я, у блуд серед грязюки,
де у вині втопив би скорб свою оманну,
зі мною грайте ви, о гідри і гадюки,
душі моїй несіть непам’ять пожадану.
***
Оригинал:
Димчо Дебелянов
Аз тъмните нощи; в дни светли ще обърна,
отрова в свойта кръв безмилостно ще влея,
със сълзи на очи развратът ще прегърна,
дано забравя мисълта за нея.
Крилатите мечти ще злъчно да осмея,
с натегнала глава в немирен сън унесен,
ще сипя жадно аз, ще пия и ще пея
на рухналий живот безрадостната песен.
В вертепи сам паднал сред паднали девици,
аз спомените зли в пиянство ще удавя,
играйте си със мен - о хидри и змеици,
и влейте в моя дух очаквана забрава.