Моїм синочкам присвячую
Квітують вишні в нашому саду,
Додолу ронять ніжний, білий цвіт.
Колись туди щаслива я прийду,
Де не була багато зим і літ.
Чекає там мого дитинства сад
І також ронить цвіт він навесні,
І вишеньки мені про щось шумлять,
Коли вертають знову в мої сни.
Прийду й вклонюся рідній стороні,
Та пригорнусь до маминих плечей,
І стане тепло й затишно мені,
І сльози щастя забринять з очей.
І десь загубляться і біль, і сум,
Розтануть хмарами у далині,
А зараз, лиш, квітучих вишень шум
Відлунює у серця в глибині.