Ступає Осінь босими ногами
На жовтий килим – золото м'яке.
З моєї хати пахне пирогами,
Із димаря повільно дим пливе...
Горіх розкинув віття понад дахом,
Горіхи падають, як дивовижні краплі,
Пливе хмаринка чудернацьким птахом,
Старі сливки, як довжелезні чаплі...
Калина вранці вмита і холодна,
Прощальна і сумна в саду краса.
В прив'ялій айстрі, вже заснути згодна,
Заплуталась сердитая оса...
Здивовано підняв кручені вуса
Мілкий старенький зелен – виноград.
Вже їду я і знову повернуся –
Чекай мене, живий осінній сад...