Лида Скрипка. Вишни отца
Вишни папа сажал во дворе за окном.
Разрослись деревца кроной пышной.
Счастье в жизни искать покидала я дом,
Оставляя навек эти вишни.
Проживаю теперь среди тысяч огней,
Всё как было в задумке давнишней.
Почему же во сне не расстанусь я с ней,
Той усыпанной гроздьями вишней?
Мне уже серебро украшает виски
И отца взял на небо Всевышний.
Облетают весной, словно снег лепестки -
Плачут цветом отцовские вишни.
Опустело жильё, ветры дуют в дуду,
Как труха стал порог никудышный.
Заросли лебедой все тропинки в саду
И горюют сиротские вишни.
Отчий сад за окном - в память врезался след.
Словно звёзды плоды неподвижны.
За туманом наш дом, как невидимый свет,
Где остались отцовские вишни.
Вишни отца
Лида Скрипка
http://www.stihi.ru/2011/02/19/5891
Батько вишні садив у дворі з давніх літ,
Розросталися саджанці пишні,
Я здавалось злетіла в щасливий політ
І покинула батькові вишні.
Проживаю тепер в місті тисяч вогнів,
У достатку, в будинку розкішнім,
Та приходять щораз, в мої сни чарівні,
Спілим кетягом батькові вишні.
Сивиною покрилися скроні мої,
Мого тата покликав Всевишній,
Він залишив цей світ, відтепер нічиї,
Цвітом плакали батькові вишні.
Опустіла господа, домують вітри,
Спорохнявів поріг нікудишній,
Припорошив стежину зелений спориш
Засмутилися батькові вишні.
Залишається сад, як у пам’яті слід,
Там зоріють плоди дивовижні.
Наче острів в тумані – невидимий світ
Де зосталися батькові вишні.