Осінній дощ по шибкам б'є,
А вітер фіранку відкриває.
Він одинокий, по місту снує
Бажає затишку, страждає.
Йому так хочеться тепла,
Відчути ніжності, любові.
А я далеко, я б допомогла
Зігріти руки, очі волошкові.
Осінній дощ по шибкам б'є,
А вітер як і я сумує в цій неволі.
Кохання крилом нас обійме,
Залишить назавжди у полоні. . .
А сльози. . . тім хто розлучав,
Хай залишаться до скону.