Накоїти дурниць я встиг немало,
Бо з нею неохайним був, бувало,
В її адресу ще й кидав образи –
Вона ж не дорікла за те ні разу.
Їй зраджував - вона мене жаліла
І від годин лихих спасти воліла…
Була то, не інакше, Божа воля,
Такою щоб мені дісталась Доля.
---