…холодна, безсонна
ніч вітру осіння
дмуть в душу тривоги
розлуки думки,
немов би з полону,
із мертвих слів-віхол
знаходжу відвагу
мрій проти піти.
от тільки безтрепетно,
сумно мені,
бо тяжко буває
свій вихід знайти.
хай ворог лякає,
що в закутку смерть,
не схибити б тільки,
час стрімко летить.
знайомого смутку
самотній розгін
Душа набирає,
і волі сягає.
за обрієм тим,
де новий світанок
чекає на нас,
де врешті зійдуться
шляхи без питань
там осінь дарує
нам пам'ятний час…