Клюнула в серце
Кохання твоє…
Се ворона,
горласта, пронирлива птиця,
що на перемішці законній,
кружляє над нами…
Блудниця.
А то, як рвоне у підхмар'я.
Здається що - все, відлетіла.
Й життя, як потерта ганчірка – рече.
З нескінченним приспівом.
Сміюся.
- Її би у клітку?
Та ти, ізігнувшись змією,
а після зметнувшись у відчаї.
- Вона б, тобі каркала ніччю,
вона б, тобі зиркнула в очі,
вона б тебе клюнула.
В серце.