Тишина по осени в гаю,
На ковре желтеющем стою.
Волшебство чарующе красиво;
Здесь покой, притихла леса сила.
Просинь в небе распахнула даль,
И листы мне шепчут: - Отдыхай!
В воздухе порхают и кружатся,
С осенью мечтая повстречаться.
Издали несётся перестук,
Дятел подает задорный звук.
Ходит осень крадучись по стёжкам,
Радуясь рябиновым серёжкам.
Паутинки украшают их,
Ветер, в ветках путаясь, притих.
И убор рябинок, и монисто
Так играет солнышком искристо!
Ветерок вздохнёт - слетает вниз
Листопада чувственный эскиз.
Рдеют листья, на щеках румянец,
Осень им дарует щедро глянец.
__________________________
Тиша у осінньому гаю,
жовтий килим, я на нім стою.
Як чарівно, гарно і красиво,
спокій тут, принишкла в лісі сила.
Просинь в небі, видно далечінь
і шепоче листя: -Відпочинь!
У повітрі радісно кружляє,
літо зникло, осінь зустрічає.
Вдалині почувся перестук,
дятел подає цей дивний звук.
Ходить осінь тихо по стежинах,
залишає слід на горобинах.
Павутинки прикрашають їх,
вітерець між гілками притих.
До лиця їм сукні і намисто,
що на сонце виграє іскристо.
Вітерець подужчав, листя - вниз,
листопад - зворушливий ескіз.
Зашарілись, на щоках рум`янець,
осінь їм дарує щедро глянець.