«Mane facto, sicut caligo surgens
egressus abiit in desertum locum,
ibique orabat.»
(Evangelium secundum Marcum. 1.35).*
Так беспросветна тьма, что колет глаз.
И этот мрак навис там, где-то далеко,
В трущобах городов. И так темно.
Но свет далёких звёзд горит для нас.
Заснул народ и спит Ершалаим,
Уснули и солдаты и пророки,
И фарисеи спят, их сны глубоки.
И спит торговый люд и мрак над ним.
Но есть молитва, есть слова и путь,
Каким идти нам в будущие годы.
Среди неверия искать свободы,
И веру в будущее нам вернуть.
Нам надо жить, чтобы сберечь свой край,
И выстоять. Чтобы кусочек неба,
Как и краюху дорогого хлеба,
Нам пронести в нетронутый свой рай.
Сегодня ночь царит, и псы, и зло.
Сегодня только слово и молитва.
Сегодня горе и страданье. Битва,
Где слово правды – наше ремесло.
*А перед рассветом, когда было ещё темно, Он вышел один и пошел в город, и там молился» (Евангелие от Марка. 1.35)(лат.)
Оригинал:
Шон Маклех
Слово серед тьми
Там тьма.
Так безпросвітно, що аж коле око
Ця темнота, цей морок навісний
Десь там внизу у хащах міст далеко
Заснув народ і спить Єршалаїм,
Поснули і солдати, й фарисеї, і пророки
Заснув торговий кишеньковий люд,
Та є молитва, є слова і роки
Якими йти, які збирати тут
У кошик неможливого, серед зневіри,
Де ненависть збирає в душах урожай,
Нам йти і йти, нам дуже віри треба,
Нам треба жити, зберегти свій край,
І вистояти і шматочок неба
Нести у серці в свій – незайманий вирай.
Наразі ніч. Наразі пси і зло,
Наразі тільки слово і молитва,
Наразі горе і страждання – тло,
І слово правди – наше ремесло.
* - «А над ранок, як дуже темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.» (Євангелія від святого Марка. 1.35.) (лат.)