Автор: Лина Костенко
Перевела Инесса Соколова
* * *
Все травы инеем прибило,
и ясень руки опустил…
А листья всё ещё кружили,
мороз озёра не стеклил.
Когда берёзам у дороги
стоять так зябко в лапах тьмы,
не от мороза всё в тревоге,
а от предчувствия зимы…
Согрей мои, любимый, руки
и форточку закрой в окне.
Предчувствуя с тобой разлуку,
дрожу в холодной тишине.
Оригинал
Вже трави інеем припали,
і ясен руки опустив...
Та листя ще ж не відкружляло,
і лід озер ще не засклив.
Якщо ж березам при дорозі
стояти зимно серед тьми,
то це, мабуть, не від морозів,
а від передчуття зими...
Зігрій мої, коханий, руки,
закрий кватирку у вікні.
Адже в передчутті розлуки
тепер так холодно мені.