Що в тім дні незвичного було ,
Що змусило б сказати бодай слово...
Тоді, в мені вже жевріла любов ,
Та я до цього, ще не був готовий.
З тобою в сьоме небо полетів ,
Без тебе ж, я горів у пеклі.
Краще жити в смутку , в самоті ,
Аніж, тобою жити, та без тебе !
Тепер так крає серце ніжний сміх,
З середини з'їдає щось нове, не звичне.
Хотів тебе забути , та не зміг ,
-перед очима , всюди , твоє личко...
Хотів тебе забути , та все марно.
Тепер я схожий на героя драм ,
І попри всі мої старання ,
Тобі , я б з радістю життя віддав.