Прилетели ниоткуда, от Солнца

Константин Квитка
[Прилетіли нізвідки, від Сонця]

Прилетели странные птицы,
сотни их, - оккупировали дерева
Дом от них - весь шумит...
Даже кот, забился подальше.

- Странно, надо выйти наружу!
Из окна, только тени и писк.
Захватив с собой рыжего,
я выхожу на солнечный двор.

Птицы тенями серыми мечутся,
с далека, группируются вместе.
Где вы были раньше, полосатые?
...такие странные и любопытные.

Что-то в клювиках у них...
- Мяу! - Дает голос котейко.
Закрывая веки, он смотрит
на Солнце, что целовало его глаза.

18 9 14.

Прилетіли дивні птахи,
сотні їх, - окупували дерева
Хата від них - уся гудить…
Навіть кіт, забився подалі.

- Дивина, треба вийти на зовні!
Із вікна, лише тіні та писк.
Захопивши з собою рудого,
я виходжу на сонячний двір.

Птахи тінями сірими літають,
із далека, гуртуються разом.
Де ви були раніше, смугасті?
...такі дивні й цікаві.

Щось у дзьобиках в них…
- Мяу! - дає голос котейко.
Закриваючі повіки, він дивився
на Сонце, що цілувало його очі.

18. 9. 14.