Що б ти зробив, якби тобі сказали,
що ти помер і все твоє життя,
що в тебе всі надії відібрали,
ти втратив все - тебе уже нема,
що голос твій вже не почути іншим,
не засміятись більше вже тобі ніяк,
бо ти завмер, застиг навіки,
а світ і не відчує жаль.
Ти не один, вас тисячі, мільйони,
блукаєте, між вічністю мостів,
то переходите на бік фургонів,
то топчетесь біля буденних днів.
Ти загубився, думав знайдеш вихід,
а в результаті втратив сам себе,
і чи ти вибачишся перед тими, кого скривдив,
будучи злим на всіх людей?
Ти сам. Тобі ніхто не допоможе.
Нарешті усвідом свою мізерну роль,
на що тепер для тебе весь світ схожий?
Тобі ж тоді здавалося, що ти король.
Що б ти сказав, якби дозволили сказати?
Наскільки би були проникливі твої слова?
А після б ти продовжував кричати,
що це лише твій сон, або чиясь ігра.
Де твій контроль? Куди подівся запал?
Ти навіть не спромігся встати із колін,
а пам'ятаєш, як ти піднімався, коли падав?
Тепер для тебе існування тлін.
Ти збожеволієш до того, як впаде завіса,
і вмить відчуєш небувалий страх,
а знаєш, хай усе іде до біса!
Не тут кінчається твій шлях!
Нехай до жаху все тебе лякає,
нехай нікого поряд не буде,
ти пам'ятай, що боротьба триває.
Візьми меча і біль мине.
Згадай, тебе колись учили,
нічого в світі неможливого нема,
можливо навіть вибратися із могили,
коли ти до безумства любиш грьобане життя!
І не важливо де ти є, де був, як опинився,
що ти робив до того і як народився,
чи ти радів, чи плакав, або злився,
важливо те, щоб ти не зупинився.
Тут не герой ти, як в кіно.
Усе в твоїх руках, чого чекаєш?
Ти ж пам'ятаєш - вибирати не дано,
або ти виграєш, або програєш.
Тепер скажи, як раптом запитають знову,
чи вартий ти всього, що в тебе є?
І поки ти придумуєш промову,
життя пройде, воно пройде.