Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2014/09/06/4628
– Держи меня, мой Ангел, удержи.
Хочу я жить, и смерть мне не отрада.
О Боже милосердный, не спеши.
Гасить мою свечу, прошу, не надо…
Шептал чуть слышно, словно от обид,
В руках своих сжимал другие руки –
Той, молодой, что плакала навзрыд,
Впуская в сердце раненого муки.
Когда не стало силы боль нести,
Кусал ей пальцы, заглушая звуки.
Боль отпускала – умолял: прости…
И целовал покусанные руки.
Соломинка, его ты удержи...
В груди и запеклось всё, и хрипело.
Расцвет в округе утверждает жизнь!..
Пугая тленом скованное тело.
Не довезли…минуту, может, две
Надежде не хватило, чтобы сбыться.
И очи расплескались в синеве…
Покой их верно стерегли ресницы.
Фото из Инета...
Оригинал:
– Тримай мене, мій янголе, тримай.
Не хочу помирати, хочу жити.
О Боже милосердний, зачекай.
Свічу мою не поспішай гасити…
Так шепотів хлопчина молодий,
тримаючи руками інші руки –
жалібниці. Та плакала навзрид,
пускаючи у серце його муки.
Коли було несила біль нести,
юнак кусав оті дівочі руки.
Біль відпускав – благав: прости, прости…
і цілував
покусані до крові її руки.
Тримай його, соломинко, тримай.
У грудях запеклося, клекотіло.
Навколо смерті шаленів розмай
і сконом напував безсиле тіло.
Не довезли… Хвилину, може, дві
забракло до останньої надії.
У світ дивились очі неживі,
їх спокій стерегли пухнасті вії.
2014