Минуле не вернуть

Петр Коваль
Сьогодні, мабуть, вчасно ляжу спати
І не гадатиму міг другим бути, чи десятим.
Не став. Не вийшов розумом чи зростом,
Чи ще чим, тепер немає сенсу про те гадати.
Не став і вже не стану, хоча і жаль.
Майбутнє манить, та вік, хай як, а майже прожито.
Легкий був смуток, а переріс в печаль.
Вернуть, поринувше у часу даль, ніяк не можемо.