Натхнення тут:
http://www.stihi.ru/2014/07/04/9280
Так гірко, тяжко мені мамо,
Душа і серденько болить,
Та в тебе теж щемить так само,
Від крові, горя, лихоліть...
Бо паничі жирують всюди,
А не покірним, мнуть чуби
І кажуть, що вони не люди:
Непотріб, виродки, раби.
Та й ті, хто їх не возвеличить,
Діяння їхні, до небес,
Хто царство, владу їм не зичить,
Тортури матимуть, арешт...
Невже й насправді кепські справи,
Так задурманили народ,
Що вже від імені держави,
Життів лишають та свобод?
Ой мамо, мамо, що робити?
Порадь синам своїм, дочкам,
В ладу з сумлінням хочуть жити,
Твоїм вклонятися стопам.
П.В.М. 6.09.2014г.