Ковток повітря рятував життя,
десятки тисяч приречених людей.
Вдихнути глибше кисень хочу я,
або ж збагнути іншу суть моїх ідей.
У місті - сплахи вітрин й туман.
Завчасно вибраний на коліях маршут
Манить просторістю – та це обман.
Той шлях вже сам по собі глухий кут.
Мені потрібен кисень, а не смог.
Горіти буду полум'ям - не тліти.
З усіх запропонованих казок
Я виберу - де квітнуть квіти.
Парить ноги шкіряне взуття,
Босим хочеться пройтись по дну.
У циклі задихається чиєсь життя
Й відходи дива висять на тину.
Вдихає в себе небо зірка нова.
Я також хочу крикнути зрання.
Вже крикнув…Надалі – скова.
На жаль, життів не дев’ять маю я…
Мені потрібен кисень, а не смог.
Горіти буду полум'ям - не тліти.
З усіх запропонованих казок
Я виберу - де квітнуть квіти.
Реклама волі наді мною.
Навколо – площі,будинки, вокзал…
І крок за кроком голою ногою
Долаю вздовж колії метал.
Я вліз усе ж у напханий трамвай
З балоном кисню в засторогу!
«Твоя зупинка? Друже, постривай!
Квиток залиш мені в дорогу…»