Серпневi зорi падають додолу,
Лишаючи у небi свiй останнiй слiд.
А,може,повертаються додому,
Cвiдомо вибравши перерваний полiт.
i в нiч таку,осяяну зiрками,
В джерелах чистих прокидається вода,
Що потiм стане щирими пiснями,
Що землю спраглу напоїть сповна.
Серпневi зорi голубим намистом
Впадуть на рiзнi землi рiзних берегiв.
Вiд нас залежить їх наповнить змiстом,
Або покрити тлом i мороком вiкiв.