У сивинах дубів, у привітах беріз
Ветеранів на свято ліс-батько приймає.
Командир-генерал ледве стримався сліз -
Бойових побратимів своїх обнімає.
Ще живі! Не охрипла гармонь,
Казанок над багаттям шумить не журбою,
Ми останній шматочок ділили, йдучи у вогонь,
А тепер довелося ділитись сльозою.
Сядьмо, друже, згадай, як ішли до мети,
Як чекали із фронту нас діти і мати.
Не усім довелося додому прийти,
Не усіх нас із квітами йшли зустрічати.
Десь могили скорботно мовчать у вінках.
У зарослих окопах безсмертник буяє.
Ой, не в'яньте, букети, у в'ялих руках.
Слава тим, хто ще є... І кого вже немає.