Ой, хотів би Соколом я стати,
В небі щоб літати,
Де мій край ясний.
Там - далеко,
Де у вишнях хати,
Де старенька мати
Сина жде з війни.
Через поле,
Через яр, долину
Соколом прилину
Крізь роки війни.
Вийди, мати,
Вийди виглядати
Сокола-солдата
З юної весни.
Не печалься,
Матінко, журбою.
Вічний жар зі мною -
Ти мені дала.
Батьківщино,
Я живу тобою!
Вірною любов'ю
Серце-жар пала!
... Над полем широким
У небі високо,
Де сонечко грає,
Там сокіл літає -
Жар-серце палає.