Ми були молодими учора.
А тепер, мов туман, сивина.
Нам дісталася доля сувора -
Обпекла нашу юність війна.
Гуркотіли гармати,
їло полум'я хати,
Десь тривожно неслись поїзди.
Тужно плакала мати:
«Ой, синочки-солдати,
Бороніть рідний край від біди».
Як ми батька із фронту чекали!
Як нам снилася мирна весна!
Ми і голод, і холод зазнали,
Тільки щастя не знали сповна.
Нам ночами, буває,
Громом небо ламає,
Чорним димом ревуть літаки.
Але нічка минає - Знову серце співає:
Ми живими лишились таки!