Спогад

Владимир Олефиренко
Бувало, приїду додому до матері -
Душа веселіє і сонце сія!
Мене вже з дороги матуся побачила -
Біжить зустрічати рідненька моя!

Находжені ноги і руки натруджені.
А втоми не чує - на крилах літа.
І очі веселі, хоч лихами змучені -
Щаслива у мами година свята.

... Було то давно так.
            Вже небо захмарило.
Не думав, що радість так швидко мине.
Лиш фото стареньке
            залишилось мамине,
Де мама з дороги стрічає мене.