Мила Україно, ніжна мати,
Як тебе, хороша, не любить!
Навіть як прийдеться помирати -
Я в твоєму лоні буду жить.
Полечу в далекість піднебесну,
Дощиком вернуся у гаї,
Квіточкою, може, десь воскресну
Чи впаду росинкою в траві.
Мила Українонько прекрасна!
Може, я від того і живу,
Що в душі моїй ти квітнеш рясно
Невмирущим садом наяву.