Підставлю сонечку долоні,
Щедрот, до волі наберу…
Та й загублюся в тому лоні,
В густому сонячнім бору…
Замружу очі… в сяйві тому –
Відраду для Душі знайду…
Вгамую біль, небавом втому
За руку, з серця відведу…
Вклонюся Сонечку доземно,
У сніп промінчиків зіжну,
Коли на серці стане щемно,
Осяють радості межу…